Час читання: 6 хв
Трапилось якось, що наш Бог Святий одного дня схотів походити по райському саду і повабірав із собою усіх апостолів та праведників, так що нікого не зосталося на небі, крім святого Петра. Ідучи, Бог звелів Петрові, щоб покиль він подорожуватиме, нікого той не впускав за браму Царства Небесного, бо, як відомо, апостол Петро стояв на варті біля тієї брами. З тим і рушив Бог.

Аж ось, скоро після того, хтось постукав в браму до Царства Божого. Петро спитав, хто там такий і чого йому треба. — „Я — бідний, совісний кравець, — озвався голос: і благаю, щоб було мене пущено в Царство Небесне. — „Авже-ж, совісний, — промовив Петро: як злодій на шибенниці! Ти своїми довгими пучками добре людям четверті одмірював, крадучи в них і сукно й тканину. Не місто тобі бути на небі, бо Господь не велів нікого впускати в Царство Небесне, покиль він у дорозі.“ — „Зробіть бо вашу ласку, згляньтеся! — благав кравець: як що брав я які клаптики, то хіба ті, котрі кидають люде в смітник, або обрізки та окрайки. То невже-ж то крадіжка, чи може бути про них мова? Гляньте, я шкутельгаю, бо простудив собі ноги в дорозі, я нездужаю вернутися назад. Пустіть бо мене до себе, я буду раднійший робити найважчу роботу у вас. Я буду няньчити дітей, мити їх пелюшки, шарувати й змивати ослони й підлоги, де вони нагидять, буду ладити їхню подерту одежину, то-що. Тільки пустіть!“ Святий Петро зглянувся й відчинив браму до Царства Божого не дуже широко правда, — аби міг проскочити сухий кравець через щілину, і звелів йому сісти за дверима тихо, нищечком, щоб, як вернеться, не побачив його Господь і не розгнівався на святого Петра. Кравець обіщався слухатися. Та коли одного разу вийшов святий Петро за браму, він зараз же вискочив зі свого куточка й пішов шастати по всім закуткам і закапелькам Царства Небесного, бо був дуже цікавий і хотів бачити увесь тутешній роспорядок. Ото так нишпорячи, прийшов він до такого місця, де стояло багато ослонів та золочених крісел, а посередині великий золотий престол, увесь розукрашений дорогоцінним камінням та всякими оздобами. Він був далеко вищий всіх инших крісел, біля нього стояв маненький ослончик під ноги. Це був Престол самого Бога, на котрому Він сидів, як бував дома, і дивився звідтіль на всю землю, щоб бачити, що там діється між людьми. Спершу кравець довго стояв тільки розглядаючи дива на тому Престолі, бо дуже він йому сподобався, більш, як що инше. Потім вже не міг удержатися. Закортіло йому посидіти на Божому Престолі. От він і зліз на гору та й сів. Тоді стало йому видно все чисто, що робиться на землі. Дивлячись униз, кравець помітив якусь стару гидку бабу, котра стояла на кладці біля копанки й прала. А як прала чужу білизну, то дві сорочки, чи чого там, взяла та й приховала. Кравець страшенно розгнівався, бачучи таке злодіяцтво, схопив з під ніг ослончика й просто пошпурив його з неба на землю на голову злодійки. Та як він уже не міг дістати назад того ослончика, то тихесенько потим зліз з Престола й вернувся крадькома назад у свій закуток за брамою, і вже там таким турецьким святим сів, ніби зроду й води не скаламутив.

Як вернувся Творець-Вседержитель додому з усім своїм лоном апостолів і праведників, то хоч і не помітив кравця в прибрамному закутку, та як сідав на Престол, то відразу побачив нестачу свого ослончика під ноги. Тоді Він гукнув святого Петра й спитав того, де дівся його ослончик. Святий Петро того, звичайно, не знав. Тоді Бог став далі допитуватись, чи не впускав, буває, він сюди кого без нього? — „Нікого тут не було, — відповів Петро: тільки упрохався кривий кравець, так я його впустив у самий куточок зараз за брамою, то там він і досі сидить.“ Тоді звелів Господь привести до себе кравця й спитав того, чи не брав він часом ослончика, і як брав, то куди його запроторив. — „О, Господе Милосердний! — сказав весело кравець: я його з пересердя кинув на землю, на голову однієї баби, котра, перучи чужу білизну, вкрала дві сорочки.“ — „Ах ти, ледащо! — розгнівався Бог: та як би я так судив, як ти судиш, то, як тобі здається, що-б я мусів уже давно тобі зробити за крадіжку? Та в мене не вистачило-б ні ослонів, ні дзигликів, ні крісел, та, навіть, і деркачі всі прийшлось-би повикидати на таких як ти грішників. Далі тобі не місто на небі, зараз же йди мені геть з Царства Небесного, щоб знав, куди ти попав. Тут ніхто не сміє нікого карати, крім самого мене.“
Прийшлося Петрові впихати шевця знову за браму. А як був кравець в драних черевиках, і ноги дуже помуляні, то взяв він костура в руку та й потяг до сторожки, де сидять та розважаються богобоязливі салдати.

Інформація для наукового аналізу
Показник | Значення |
|---|---|
| Індекс Аарне-Томпсона-Утера | ATU Typ 800 |
| Переклади | EN, ZH, ES, FR, RU, CZ, PT, JA, DE, VI, TR, IT, PL, NL, RO, EL, HU, DA, FI, SE, BE, BG, ET, SK, SL, NO, LT |
| Індекс читабельності за Б'єрнссоном | 42,0 |
| Кількість символів | 4.554 |
| Кількість літер | 3.591 |
| Кількість речень | 46 |
| Кількість слів | 763 |
| Середня кількість слів у реченні | 16,59 |
| Слова з більш ніж 6 літерами | 194 |
| Відсоток довгих слів | 25,4% |
| Співвідношення типів і токенів (TTR) | 0,545 |
| Ковзне середнє співвідношення типів і токенів (MATTR) | 0,890 |
| Міра текстової лексичної різноманітності (MTLD) | 207,6 |
| Гапакс легомена | 306 |
| Середня довжина слова | 4,72 |
| Медіана довжини речення | 15,0 |
| 90-й перцентиль довжини речення | 29,5 |
| Частка прямої мови | 56,3% |
| Складність речень | 2,37 |
| Сполучники | 0 |
| Референційна зв’язність | 0,010 |
| Кандидати на персонажів/імена | Петро (6), Бог (5), Царства (5), Петра (3), Небесного (3), Господь (3), Петрові (2), Божого (2), Царство (2), Небесне (2) |
| Мережа співвживання персонажів | Небесного - Царства (3), Петро - Царства (3), Небесного - Петро (2), Божого - Царства (2), Небесне - Царство (2), Бог - Петра (1), Бог - Небесного (1), Бог - Петро (1) |
| Кандидати на мотиви/теги | Брати Ґрімм |















